Вперше я дізнався про програму Еразмус+ на початку першого семестру моєї магістратури, коли нам запропонували прийняти участь у відборі, і отриманні гранту для навчання в Трансільванському університеті Брашова. Відтоді я буквально загорівся бажанням поїхати і спробувати свої сили закордоном, тому що чув багато позитивних відгуків від студентів які після закінчення розповідали як змінилося їх життя, бачення світу, і рівень сприйняття освіти в цілому. Так як це був мій останній шанс, я хотів ризикнути, сказав собі що зроблю все можливе але потраплю в цей університет. Найбільшим страхом який стримував мене взяти участь було знання англійської мови, яка на той час була для мене чимось космічним і незрозумілим, хоча всі роки думав що вона мені ніколи не знадобиться тому й не приділяв їй взагалі ніякої уваги – це й було моєю найбільшою помилкою. Проте я не мав наміру здаватися, тому швидко заповнив документи та відніс їх у відділ міжнародних зв’язків університету, де мені сказали що потрібно буде прийти на співбесіду, там і відбудеться відбір найкращого серед всіх хто виявив бажання прийняти участь і втілити свою мрію в життя. “Кастинг” відбувався в адміністративному корпусі, де за круглим столом сиділи “присяжні” які вирішували подальшу долю студентів. До складу комісії входили: проректор Борис М.М., начальник відділу міжнародних зв’язків Врублевська О.В., завідувач кафедри іноземних мов Ванівська О.М. та інші працівники університету пов’язані з міжнародною діяльністю. Як на диво всі вони були дуже приємні, і неймовірно добре поставилися до двох студентів які подали свої заявки на участь. Так, нас було лише двоє, я і моя одногрупниця. Під час виступу мене коротко попросили розповісти про себе, і чому саме я достойний поїхати на навчання, потім перевірили рівень знань іноземної мови (на той момент рівень моєї англійської складався лише з фрази London is the capital of Great Britain), тому пообіцяв комісії якщо вони оберуть мене, то я докладу максимум зусиль аби виправити цю ситуацію. Насправді всі мої переживання і страхи були марними, тому що присутні віднеслись до нас з розумінням і навіть жартували, проте взяли обіцянку не підвести університет у разі перемоги. Минув тиждень “болісних” очікувань з моменту співбесіди, і от майже втративши надію, мені зателефонували і повідомили, що мене обрали. Моїй радості, а одночасно і переживанням не було меж, та я розумів, що найтяжче тільки попереду. Період моєї мобільності закордон мав відбутися через вісім місяців з моменту перемоги, тому не втрачаючи часу я прийнявся до вивчення англійської мови. Минуло сім місяців, рівень мого володіння іноземною мовою підвищився, і при спілкуванні з представником приймаючої сторони я зміг зрозуміти, про що йдеться мова, хоча й спілкуватися було тяжко, але мене розуміли. Після тривалої підготовки і збору документів, мені повідомили прекрасну новину, що я можу вирушати в країну “вампірів” і Дракули. Тому , як тільки я отримав лист із зарахуванням до Трансільванського університету Брашова, не зволікаючи почав збирати речі, і чекав дату коли зможу відправитися в нові для себе пригоди.
Настав момент мого від’їзду, попрощавшись з друзями та рідними на 3 місяці, я відправився в таку бажану для себе подорож. Добирався залізничним транспортом. Це був найкращий варіант як по ціні, так і по логістиці. До речі, перетин кордону зайняв всього лише одну годину, а решту часу поки я чекав потяг з румунської сторони, я витратив на прогулянку по мальовничому містечку Сигіт. По приїзді мене зустрів студент на ім’я Адріан, допоміг знайти гуртожиток, поселитися, а також зробив коротку екскурсію містом.
Брашов, що розташований в самому серці Румунії, справив на мене незабутнє враження, адже фактично саме звідси починається Трансільванія з її порослими лісами, горами, похмурими готичними церквами і неприступними замками. Тут відчувається історія, тут є особлива атмосфера від якої перехоплює подих. Без сумніву раджу всім відвідати це чудове місто.
Гуртожиток виявився досить сучасний, в коридорах установлені камери, на кожному поверсі з обох кінців розташовані душові та туалетні кабінки. Всіх студентів, які навчалися по програмі Еразмус+ селили на третій та четвертий поверх, в двоособові апартаменти. Мені дісталась кімната на останньому поверсі, з хорошим краєвидом. В ній було практично все необхідне: двоповерхове ліжко, два стільчика, шафки , полички, тобто все, щоб двійко студентів почували себе комфортно. Також в кожній кімнаті є безкоштовний доступ до безлімітного інтернету, варто лише купити мережевий кабель. Недоліком є одна кухня на весь гуртожиток, яка знаходилась на першому поверсі.
В Еразмус офісі мене дуже тепло зустріли, і після швидкого підписання всіх необхідних документів, та відкриття банківського рахунку, я міг приступати до навчання. Кожного понеділка і четверга мені було відведено час, коли я міг зустрітися з моїм керівником, професором Емілією-Аделею Салкою, обговорити завдання, які мав виконувати, а також приємно поспілкуватися.
Найкращим було те, що Еразмус кожних вихідних на протязі всього першого місяця організовували студентам екскурсії в різні цікаві місця. Подорожуючи ми знайомились, спілкувалися, і цікаво проводили час. Для культурного обміну було організовано міжнародний студентський культурний вечір, де ми могли презентувати нашу країну в 4 різних категоріях (розповідь, кухня, народна музика або національний одяг) я обрав розповідь та виступив з короткою презентацією, а також підготував стенд з зображеннями найкрасивіших місць та пам’яток України. Далі ми брали учать у різноманітних конкурсах, пробували кухню різних країн (якщо звичайно вони її підготували) та навіть співали в караоке на румунській мові, одним словом це було щось.
В гуртожитку завжди було весело, часто влаштовували вечірки, та різного роду посиденьки, проте не забували і вчитись. Також в мене було достатньо часу, щоб відвідати такі різні, але одночасно й красиві румунські міста, разом з моїми іноземними друзями. Це був незабутній досвід, який дійсно змінив мене в кращу сторону.
За час мого перебування в Трансільванському університеті я знайшов багато друзів, пожив таким інакшим, але незабутнім студентськім життям, а також отримав велику кількість знань і навиків, які зроблять моє життя і кар’єру кращою.
Хотів би подякувати всім, хто допоміг мені здійснити цю поїздку, а особливо завідувачу кафедри технологій деревинних композиційних матеріалів, целюлози та паперу НЛТУ України професору Бехті Павлу Антоновичу, який доклав дуже багато зусиль, щоб ця поїздка відбулася, підтримував мене на протязі всього часу перебування закордоном, а також давав корисні поради.
Дякую Емілії-Аделі Салкі, яка була не тільки хорошим керівником, але й другом, наставником та просто чудовою людиною.
А всім тим, хто ще вагається брати участь в програмі чи ні, я скажу одне: не прогавте свій шанс! Будьте впевнені в своїх силах і не бійтесь відкрити для себе новий світ. Еразмус+ стирає культурні кордони і відкриває величезні можливості для самореалізації.
Ярослав Себлій
студент ННІ ДТД
